Logo Polskiego Radia
Print

Аргументи у сеймовій дискусії про акцію «Вісла»

PR dla Zagranicy
Natalia Beń 08.12.2012 14:13
«Наше слово» пише про проект постанови у справі депортації українців у Польщі 1947 року
ФОТО: Українська служба Польського радіо

Тижневик українців у Польщі «Наше слово» помістив декілька висловів, присвячених акції «Вісла». Тобто операції, у якій 1947 року українців виселено з їхніх корінних земель на південному сході Польщі на північні та західні землі, що внаслідок історичних обставин ввійшли до складу Польської Народної Республіки. На початку листопада сеймова комісія нацменшин прийняла проект постанови про засудження депортації українців в рамках акції «Вісла». Доцільність появи такого акту добачають експерти, політики та громадські діячі. Видання «Наше слово» опублікувало частину аргументів, які прозвучали під час сеймової дискусії.

Польський історик Ґжеґож Мотика відзначив, що найбільш правдоподібним приводом переселення української меншини здається намір денаціоналізації. «Це рішення прийнято у момент, коли керівництво радянської України на початку 1947 або на зламі 1946/47 років відмовилося від дальшого приймання українців з Польщі на своїй території. Це означало, що польські комуністи можуть розпочати процес полонізації цієї меншини. (...) Багато років (тогочасна влада - ред.) старалася переконати суспільство, що акція «Вісла» і взагалі знищення підпілля були величезним успіхом народної влади. Але, коли простежити процес приймання рішень, виразно видно, що волинська різня не мала на тодішніх комуністів жодного впливу», – сказав Ґжеґож Мотика.

«Наше слово» цитує також, зокрема, історика Євгена Місила, представника української громади, який відзначив, що українські жертви сталінських репресій – це єдина категорія польських громадян, позбавлена права на ревізію вироків і взагалі проведення будь-яких процедур. Такої можливості не передбачає закон від 1991 року про визнання недійсними судових вироків у зв’язку з діяльністю на благо незалежності польської держави.

У газеті «Rzeczpospolita» Піотр Косцінський задумується, чи демонстрації опозиціонерів у Білорусі в грудні 2010 року, після оголошення Аляксандра Лукашенки переможцем президентських виборів, могли бути провокацією. Якщо відомо, що опозиція не мала шансів створити справжню загрозу для Лукашенки, то чому реакція влади була такою гострою? Чому міліція поводилася настільки жорстоко, а опозиціонери отримали такі високі вироки? Це здається незрозумілим. Видання наводить думку анонімного білоруського опозиційного політика: дехто з демонстрантів поводився так, наче очікував, що з ними розмовлятиме представник влади. Інший співрозмовник газети «Rzeczpospolita» каже: можливо, це була добре проведена провокація, до того ж, двостороння: аби принаймні частина опозиціонерів мала надію, що демонстрація 19-го грудня принесе щось більше, ніж заманіфестування їхніх поглядів. З другого боку – йшлося про те, щоб налякати Аляксандра Лукашенку: мовляв, цього разу все не закінчиться лише антипрезидентськими вигуками. Якщо це справді провокація, то вона була надзвичайно вдалою. Противників режиму ув’язнено і повторення такої демонстрації здається нереальним. Є й далекосяжні наслідки: Лукашенка свою владу укріпив, але втратив можливість маневру на міжнародній сцені. Насправді виграла Росія, сьогодні єдина держава, на яку Лукашенка може покладатися. Чи росіяни мали свою участь у цій справі? Невідомо, – читаємо у щоденнику «Rzeczpospolita».

Н.Б.



Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти