Logo Polskiego Radia
Print

«А звали мене Кшиштоф...»

PR dla Zagranicy
Jana Stepniewicz 03.08.2018 17:43
  • 20180805_Krzysztof_Kamil_Baczynski.mp3
Поезія та смерть поета-повстанця Кшиштофа Каміля Бачинського
By nieznany - Lesław M. Bartelski (1972) Mokotow 1944, Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej no ISBNWiesław Głębocki; Karol Mórawski (1985) Kultura Walcząca 1939-1945, Warszawa: Wydawnictwo Interpress, ss. p.96 ISBN 83-02-00773-0Andrzej Krzysztof Kunert (1987) Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1944, tom 1, Warszawa IS

Війни мають своїх поетів. І повстання мають своїх поетів. Поетами Варшавського повстання були, зокрема, Тадеуш Ґайци, Юзеф Щепанський, Лєон Здзіслав Стронський, Кшиштоф Каміль Бачинський. В усіх дата смерті – серпень 1944. Їхній вік – двадцять плюс. В усіх початок писання віршів припав на початок Другої світової війни. Але що цікаво – слова «війна» вони радше уникали, - говорить літературознавець Анджей Ґрончевський:

- Це певна особливість: слово «війна» не з’являється у початковій фазі їхньої творчості, звісно, якщо ми взагалі можемо говорити про початкову фазу творчості таких молодих поетів. Я маю на увазі перші тексти Ґайци та Бачинського. У Кшиштофа Каміля Бачинського слово «війна» не з’являється в поезіях цілі місяці, а у випадку біографії цього поета місяці рівнозначні рокам – Бачинський помер у віці 23 років. Отже у їхніх віршах усі відлуння війни немов профільтровані. Вони якби не допускають до свідомості цієї війни. Це служить певній меті. У цьому виключенні війни проявляється бунт проти терору зовнішньої наочності війни, проти атрибутів війни. Але це теж бунт проти стереотипів польської поезії, яка була багатою на воєнну, патріотичну тематику. Ґайци і Бачинський ігнорують обставини, їхні вірші існують поза часом.

Попри те, що війни дослівно не знайдемо у цих поезіях, вона в них живе. Між рядками, - говорить літературознавець Анджей Ґрончевський:

- Бачинський говорить про свої перші вірші, що це «пісні іржаві». І ці «іржаві пісні» є продуктом, ефектом «пошарпаної музи». Отже, є іржа, є шарпання... Світ заполонила, як пише Бачинський «велизечна корозія». Отже, у цих віршах і Кшиштофа Каміля Бачинського, і Тадеуша Ґайци, ми відчуваємо війну. Вона проявляється за допомогою досить специфічного поетичного словника. Це набір проявів певної одержимості. Ранні вірші Ґайци та Бачинського можна читати із підручником психології або ж психіатрії в руках. Це повний каталог різноманітних страхів, образів, які показують нам людину в пастці. Це, наприклад сліпі коридори, колія, яка десь обривається, це теж образ обірваних сходів... Але зверніть увагу, що Бачинський не вживає слова «страх», у його словнику домінує слово «тривога». У поезії особливо Бачинського, ми бачимо поета померлого, він пише про себе як про того, хто загинув.

Кшиштоф Каміль Бачинський загинув у четвертий день Варшавського повстання, 4 cерпня, 1944 року.

Година «W», тобто година початку Варшавського повстання, 17:00, 1 серпня 1944 року. Це пісня польського гурту «Lao Che». В текст пісні інкрустовано фрагмент поезії Кшиштофа Каміля Бачинського.


«Поет Варшавського повстання» Кшиштоф Каміль Бачинський насправді мріяв бути графіком, ілюстратором книжок. Але початок війни заблокував йому можливість вступу до Художньої академії. Розповідає двоюрідна сестра поета Анєля Кміта-Пьорунова:

- Він був учнем гімназії імені Стефана Баторія. Радше слабким учнем – про це свідчать свідоцтва навчання. Цікаво, що на цих свідоцтвах навіть з польської мови він має оцінку «задовільно». Кшиштоф, натомість, завжди отримував «п’ятіhки» з малюнку. Від раннього дитинства він проявляв художні здібності. Іспит на атестат зрілості Кшиштоф склав у 1939 році, перед вибухом війни. Поступати до Художньої школи він вже не зміг, тому під час війни вчився у Підпільному університеті, на факультутеті польської філології.

У Підпільному університеті Бачинський познайомився зі своєю коханою – Барбарою Драбчиснькою, Басею... І після кількох місяців освідчився. Згадує мати Басі, Фелікса Драбчинська:

- Після іменин Басі, у січні або лютому, Кшиштоф прийшов офіційно свататися. Я їм кажу – почекайте, не поспішайте так, ви ж ще такі юні. Почекайте - війна скінчиться і тоді буде весілля. А Кшиштоф отак стояв під пічкою і промовив «Хто-зна, чи ми цю війну переживемо...» І ці слова мене вразили. Мати Кшиштофа запропонувала, щоб молоді мешкали у неї, вона тоді вже була вдовою. А коли війна завершиться – тоді молоді підуть на своє. Ми домовилися, що вінчання буде у вересні. Але вони пришвидшили термін і побралися у червні. Ніхто не міг вплинути ані на Басю, ні на Кшиштофа. Третього червня відбувся шлюб. Це була дуже гарна врочистіть. Прийшло багато друзів-поетів Кшиштофа – Чеслав Мілош, Єжи Анджеєвський... Анджеєвський сказав, що їхнє вінчання було схоже радше на перше причастя – Басі тоді було тільки 19 років, а Кшиштофові – 21.


Кшиштоф Каміль Бачинський та Барбара Драбчинська побралися у 1942 році. А через рік Кшиштоф пішов у підпілля, до 2-ої роти «Руди» батальйону «Зоська» Армії Крайової. Бачинський тут був стрільцем, він брав участь в акції по сходженню з рейок німецького потяга, який їхав до Берліна. Він теж був керівником поетичного відділу літературного журналу «Дорога».

Вибух Варшавського повстання, година W, застала його на Театральній площі, Бачинський туди пішов, щоб забрати черевики для своїх побратимів. Розповідає Фелікса Драбчинська:

- Перед самим повстанням він жив у мене, на вулиці Панській. Звідси йому було близько до їхньої підпільної бази. Кілька ночей він спав на такому розкладному ліжку. Кшиштоф не приховував своїх емоцій, пов’язаних із боротьбою. Я ще тоді, пам’ятаю, шила пов’язки для повстанців. Так ось, він одягнув цю пов’язку на руку, причепив до свого берета значок польського орла, наш герб... і побіг. Він біг наче на весілля. Його проводжала Бася. Я ще того дня зварила його улюблену страву, вареники з чорницею. Він з’їв і побіг. І це був останній раз, коли я бачила Кшиштофа.

Бася, дружина Кшиштофа, загинула 1 вересня 1944 року.

Послухаймо пісню у виконанні Чеслава Мозіля та Мелі Котелюк. Це «Пісня про щастя», інтерпретація поеми Кшиштофа Каміля Бачинського «Щасливі шляхи».

Пік творчості Кщиштофа Каміля Бачинського припав на 1942-43 роки. Його називають одним з найважливіших поетів окупації, поетом Варшавського повстання, поетом-повстанцем. Бачинський належав до «покоління Колумбів», польських поетів, чия творча зрілість припала на період Другої світової війни. Переважна їх більшість брала активну участь у боротьбі з окупантом – вже згадані Ґайци, Стронський, Бачинський... і жоден не пережив війни.

Після них залишилася поезія. Вірші Бачинського збирала і берегла його мати – говорить Анєля Кміта-Пьорунова:

- Вірші, які якимось чудом – і це не перебільшення – збереглися, збирала і берегла його мати, Стефанія Бачинська. Вона мріяла, щоб ці вірші видати поетичною збіркою. У 1946 році їй вдалося видати тільки невелику частину цих поезій. Це був томик поезії «Śpiew z pożogi» (Спів з пожежі). Ці вірші видано з допомогою тестя Кшиштофа – Ришарда Драбчинського. І це, можна сказати, була перша зустріч літературної публіки із творчістю Бачинського. Мати Кшиштофа, на жаль, не дочекалася дня, коли вийшло повне видання його творів.

Кшиштоф Каміль Бачинский залишив після себе понад 500 поезій, кільканадцять поем і 20 оповідань. Його життя та його поезія надихали й надалі надихають сучасних митців. На завршення пропоную послухати пісню «Воєнні вірші» у виконанні Еви Демарчик. Текст цієї пісні Демарчик скомпонувала з інтимної лірики Кшиштофа Каміля Бачинського та його віршів про війну.

Запрошую послухати звуковий файл передачі

Dwójka/Polskie Radio 24/Jedynka/Яна Стемпнєвич

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти